Рекомендації батькам п’ятикласників
У п’ятому класі починається новий період у житті дитини.
Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи.
Вимоги до навчання змінюються, з’являються нові шкільні предмети.
П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчання, це і новий етап у розвитку особистості.
Поступово змінюється основна діяльність.
Головним у житті дитини спілкування, якому діти у цей період присвячують більшість свого вільного часу.
Навчання поступово відходить на другий план. Але у п’ятому класі інтерес до навчання зберігається майже у всіх дітей.
Тому цей час найкращій для того, щоб навчити дитину вчитися!
Для цього необхідно показати дитині, як правильно розподіляти час, відведений на виконання домашніх завдань,
навчити виділяти головне під час читання.
У п’ятому класі дитина дуже емоційна, навіть у ставленні до навчальних предметів.
Діти із задоволенням беруться за все, що їм до вподоби.
Але, зустрівшись з першими труднощами, швидко втрачають зацікавлення у предметі.
Емоційність п’ятикласників така висока, що навіть добрі емоції можуть викликати негативну дію.
П’ятикласники дуже активні, багато хочуть зробити, але мало що вміють.
Тому необхідно підтримувати їх ініціативність, допомагати у справах.
Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоров’я,
негайно повідомте про це класного керівника.
Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками.
Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які будуть виникати у процесі навчання.
Якщо ваша дитина чимось ображена, не треба негайно йти до школи і звинувачувати вчителя.
Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми.
Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви можете адекватно сприйняти події, що сталися.
Пам’ятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розв’язувати конфліктні ситуації самостійно.
Часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов.
Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя.
Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!
Чому діти не хочуть вчитися? Більшість батьків вважають, що в основі відмови дитини готувати уроки лежить звичайна лінь.
Але та ж сама «ледача» дитина годинами
щось майструє або читає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпить пиріжки.
Виходить справа не в природній ліні! А в чому ж?
- У панічному страху невдачі. Страх на стільки сильний, що він заважає дитині зосередитися.
При чому дитина на відміну від дорослого далеко не завжди усвідомлює те,
що з нею відбувається: від цього розгублюється ще більше. Поведінка цих дітей не передбачувана.
Вигляд у них відчужений, майже безтурботний. Насправді дитина глибоко
травмована шкільними невдачами і, якщо цю травму вчасно не усунути, може розвинутися так званий шкільний невроз.
А він чреватий і нервовими зривами,
і різними психічними захворюваннями. Тому слід запастися терпінням і допомагати синові або дочці готувати уроки.
Навіть якщо, на вашу думку, вони цілком здатні робити їх самостійно.
- В об’єктивних труднощах.
Якщо ваша дитина постійно ухиляється, наприклад, від занять з математики, не поспішайте навішувати на неї ярлик патологічного ледаря.
Можливо, їй не дається логічне мислення.
У цьому випадку, після того як труднощі залишилися позаду, вона зазвичай перестає ухилятися від уроків.
- У бажання привернути до себе увагу.
Таким дітям не вистачає батьківського тепла.
Вони відчувають себе самотніми і розуміють, що шкільна неуспішність – це мало не єдиний
спосіб викликати неспокій дорослих.
«Коли все нормально, мама мене не помічає. У неї дуже багато роботи», – чесно признаються вони.
Такі діти не сідають у день за уроки, а чекають приходу батьків із роботи і
потім цілий вечір «тягнуть резину», не даючи їм не хвилини спокою.
Погрози і покарання у цьому випадку неефективні. Адже по суті виходить, що дитину карають за її жадання любові. Т
ому перш за все батьки повинні оточити сина або
дочку теплом і турботою. І навіть якщо їм здається, що вони отримують все це із лишком.
Коли дитина робить уроки, присуньтеся до неї ближче, погладьте по голові, по спинці, пошепчіть на вушко що-небудь ласкаве і підбадьорююче.
Часто дітям потрібна не
стільки реальна допомога, скільки відкритий вираз батьківських відчуттів.
Тому головне не гарячкувати і не вважати втраченим той час, яким ви проведете, сидячи
поряд з дітьми за письмовим столом.
Як допомогти дитині у навчанні? Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні.
Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати
причини цього потрібно.
Перша причина – це нові вчителі, нові предмети.
У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця.
І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог.
У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися
у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…
Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво.
Навчання – це гарний спосіб
виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання.
Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи
не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.
Допомагаючи дитині, підтримуйте зв’язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.
Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися
до навчання в старших класах.Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи.
Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?»
Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу.
Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам,
використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.
Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми.
Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння,
консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.
Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина.
Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом.
Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.
Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов,
що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.
Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв’язок між її інтересами й предметами,
що вивчають у школі.
Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.
За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає
їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.
Золоті заповіді батькам
Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо
своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.
1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети.
Дайте їй право прожити власне життя.
3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.
4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
9.Не ставтеся до дитини зневажливо.
10.Будьте послідовними у своїх вимогах.
11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.
ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї
1.Сприятливий мікроклімат у родині.
2.Спільна діяльність членів сім’ї.
3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4.Спільний життєвий світогляд.
5.Оптимістичні настрої родини.
6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7.Шанування членів родини, повага до старших.
8.Бережливе ставлення до природи.
9.Активна участь дітей у сімейному житті.
10.Відсутність насилля в родині.
11.Збереження родинних традицій і звичаїв.
12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.
13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.
Поради батькам
Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!
Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»
«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.
Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».
Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того,
чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.
Порада З
Будьте в міру вимогливими:
- виправляйте;
- реагуйте на недоліки;
- хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».
Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:
-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
-Не плямкай!
-Як ти їси, дивитись гидко!
-А хто за тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».
Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:
- Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
- Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, —
воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу,
працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями